методична робота

Формування готовності учня

до самооцінки навчальних досягнень.              

Важливий дидактичний постулат сьогодення-це не передавати учням готові знання,а навчити здобувати їх самостійно. Навчальні вміння –це комплекс різноманітних умінь,до яких відносимо вміння визначати в навчальному матеріалі найістотніше, зосереджувати на ньому увагу,розрізняти, що слід запам’ятати,а що за потреби знаходити у довіднику.

Уміння перевіряти себе, аналізувати наслідки своєї роботи, робити з цього правильні висновки належать до найважливіших навчальних умінь.

Учителі, на жаль,звертають увагу учнів на потребу перевіряти себе, але як це робити, вчать не завжди. Будь-яке вміння виробляється застосуванням знань, практикою,тренуванням. Тому-то й необхідно якомога частіше залучати учнів до самоперевірки та оцінювання своїх знань. І робити це потрібно, поступово замінюючи контроль учителя на самоконтроль учнів.

Тематична система обліку успішності створює для цього сприятливі умови. Можливість само оцінювання засвоєння окремих тем і розділів навчальної програми закладено в тематичній системі обліку успішності.

На самоперевірку і самооцінювання доцільно виносити ту частину навчальних досягнень, рівень засвоєння яких учні здатні встановити самі. Це правила, лексика, тексти, вправи особливо, коли їх правильність можна перевірити за допомогою тестів.

Заслуговує на увагу використання для самоконтролю звукозапису. Прослуховуючи запис свого читання тексту, учень може встановити недоліки в техніці читання, інтонації, артикуляції окремих звуків.

Для організації самоконтролю учнями знань їх необхідно ознайомити з нормами і критеріями оцінювання знань. При цьому треба звернути увагу на те,що помилки можуть бути істотні й не дуже. з огляду на мету контролю.

Результати самоконтролю та само оцінювання знань з окремих тем доцільно заносити в класний журнал. Це підвищуватиме їхню вагомість,впливатиме на зміцнення відповідальності учнів за навчальну роботу,на виховання почуття особистої гідності, чесності.

Пропонуючи учням, самостійно оцінити свої письмові роботи. Учитель може переконатись, що істотних розходжень в оцінках немає. Навіть деякі кращі учні ставлять собі оцінку на бал нижчу, ніж учитель. Ті ж, хто виконує роботу незадовільно, не ухиляються від виставлення собі незадовільної оцінки.

У разі завищення учнем оцінки не спід заявляти йому про це,тим більше карати. «Бачу, що ти не зовсім зрозумів, як слід оцінювати знання. Давай розберемося в цьому разом».

Довіру треба підтверджувати, а не ставити її під сумнів. Учням треба допомагати оволодівати методами і прийомами самоперевірки. Вони в основному ті самі, якими користуються вчителі. Важливим психологічним моментом у цій справі є вироблення здатності поглянути на себе збоку-це важливий момент виховання особистості. Об’єктивне оцінювання самих себе може стати одним із чинників зміни життєвої позиції людей. Самооцінка учнів про яку йдеться, є своєрідним міні чинником таких змін.

Організація самоконтролю й самооцінювання учнями знань орієнтує їх на краще розуміння дружньої взаємодопомоги. Відпадає потреба у підказуванні, «шпаргалках». Замість цього виникає потреба у взаємодопомозі, взаємоперевірці. Останню вчителі організовують давно. залучаючи кращих учнів до перевірки знань слабших. Але її неоднозначно сприймають самі учні – як ті, кого перевіряють, так і ті, котрі перевіряють. Якщо між ними існує антипатія, доручення вчителя не викликатиме задоволення. Інша ситуація коли учень сам звертається за допомогою.

Залучення учнів до самооцінювання знань не лише мобілізує їх на якісне засвоєння програмних тем. Воно стимулюватиме тих, хто має потенціальні можливості поглиблено вивчати предмет на таку роботу.

Потребу розвивати спостережливість. Творче мислення. вміння оцінити свої дії. самокритичність. здатність самостійно виявляти свої помилки і вміти їх позбуватися потрібно формувати постійно. Залучення учнів до самоконтролю й самооцінювання знань є важливим чинником розвитку в них цих рис особистості.

Навчання в школі крім здобуття знань має виробляти такі риси особистості, як самостійність думки і дій. Творче, насичене конструктивною ініціативою ставлення до виконання роботи. Наша молодь повинна не лише знати про надбання людської культури. А й бути здатною примножувати ці здобутки. Особливу роль відіграють у цьому процесі талановиті особистості. Виникає запитання: талановитість – вроджена чи набута риса?

Американський дослідник Торрене вважає, що спадковий потенціал не є головним показником майбутньої творчої продуктивності. Якою мірою ті чи інші імпульси дитини розвинуться в творчий характер, залежить від виховання й самовиховання,елементом якого є самооцінювання.

При формуванні готовності учня до самооцінювання важливу роль відіграє покращення самоконцепції у дітей. Самоконцепція-це наші думки і переконання щодо себе. Це те, що ми думаємо про себе. Самооцінка-це наше ставлення до цих думок і переконань. Самооцінка

може мінятися з дня на день. Самоконцепція більш стабільне поняття, яке складається з великої кількості переконань, тверджень, які визначають, чому ми є такі, які ми є. Деякі з цих переконань-факти, факти об’єктивні. Факти легко перевірити. Деякі з переконань, що формують самоконцепцію, є думками. Наші самоконцепції складаються    як з позитивних, так і з негативних фактів та думок. Сила фактів та думок велика, оскільки вони формують нашу тотожність. Вони визначають, ким ми є тепер, що ми робимо і ким станемо. Вони формують своєрідний екран сприйняття, через який ми бачимо світ.

Аспекти дитячої самоконцепції з часом змінюються як в позитивну так і в негативну сторони, але зміни відбуваються повільно. Як вчителі ми повинні розуміти, що діти перебувають в процесі формування своїх самоконцепцій. Фактично дитинство-це найважливіший період у розвитку самоконцепції, в цей час діти найкраще сприймають, як їх хвалять, оцінюють. Вони дізнаються, ким вони є зі слів та ставлень інших до них. Наша робота полягає в тому, щоб передати дітям точні позитивні повідомлення, які вони можуть використати для формування здорової, позитивної самоконцепції.

Самоконцепція є більш важливим фактором для успішного навчання, ніж розумові показники. Діти з сильною, здоровою самоконцепцією охочіше йтимуть на ризик у навчальній ситуації. Здорова самоконцепція характеризує і соціальну пристосованість. Діти зі здоровою самоконцепцією менше бояться, більш незалежні і творчі, ефективніше взаємодіють з іншими, впевненіші в собі.

Ось перелік моделей поведінки, які можуть свідчити про низьку самооцінку чи погану самоконцепцію:

-         розмовляє тихим голосом;

-         не встановлює і не підтримує контакту поглядом;

-         часто закриває очі, схиляє голову;

-         часто просить оцінки чи схвалення;

-         не приймає компліментів чи похвал;

-         намагається контролювати і маніпулювати іншими;

-         часто каже, що не може чогось зробити;

-         не має ігрових навичок, необхідних для даного віку;

-         часто міняється настрій;

-         підозріло ставиться до інших;

-         не має друзів;

-         легко здається;

-         непоступлива і негнучка дитина;

-         важко пристосовується до змін;

-         не ініціює взаємодію з дорослими і ровесниками;

-         боїться випробовувати нові речі;

-         обманює;

-         невідповідна емоційна реакція на ситуацію;

-         дуже залежна;

-         рідко посміхається і сміється;

-         негативно говорить про себе;

-         легко лякається, дратується, втрачає охоту;

-         імпульсивна;

     Треба відмітити, що використання новітніх освітніх технологій, в особливості інтерактивних видів роботи та проективної технології сприяє формуванню позитивної мотивації щодо вивчення іноземної мови та покращує самоконцепцію у школярів.

Значення проективної технології найбільш яскраво простежується в поглядах видатного американського філософа й педагога Дж. Дьюї:

-         здібності дитини закладені природою, а школа повинна створити умови для їх розкриття;

-         знання мають слугувати пристосуванню людини до оточення й повинні мати практичне спрямування;

-         головним є не кількісні характеристики знань, набутих учнями у школі, а вміння використовувати їх у певній ситуації;

-         важливо підпорядкувати зміст навчання розв’язанню практичних проблем, які відповідають силам, підготовці та інтересам дитини;

-         розв’язання проблем вимагає поєднання розумової та фізичної праці, що має розвивальну та суспільну цінність.

     Отже, проективна технологія принципово відповідає за встановлення міцного зворотнього зв’язку між теорією й практикою в процесі навчання, виховання та розвитку особистості учня.